###Дейв Фаррар: Якщо Блохін зможе хоча би частково піднятися до рівня впливу Лобановського і його досягнень, це буде великим успіхом ###

Міжнародна федерація футбольної історії та статистики, базована у Німеччині, оприлюднила список найкращих тренерів збірних світу за підсумками минулого року. Цілком природно, список очолюють тренери чемпіонів і віце чемпіонів світу Італії і Франції – відповідно, Марчело Ліппі і Раймон Доменех. Тренер збірної України Олег Блохін на восьмій сходинці. Фідель Павленко розмовляв з британським футбольним оглядачем, експертом з європейського футболу Дейвом Фарраром і спитав в нього, наскільки престижно для українського тренера бути у першій десятці 2006 року.

- Гадаю, у міжнародному футболі на це справді звертають увагу, але, якби тому ж Олегові Блохіну запропонувати вибір - вивести команду до півфіналу світової першості, чи гарантувати кваліфікацію збірної на чемпіонат Європи, або потрапити до десятки кращих тренерів національних збірних, він напевно без вагань обрав би перше, - зауважив Фаррар. - Хоча з іншого боку, він може справді пишатися тим, що опинився у компанії з тренерами кращих збірних світу - Італії, Франції, Німеччини, Аргентини, Португалії тощо.

- Тобто, до певної міри цей рейтинг символічний, але, напевно ж, не завадить жодному тренеру хоча би для згадки у своєму резюме, у послужному списку, мовляв, бачте, мене називали у десятці кращих тренерів.

- Це справді важлива згадка для послужного списку, надто беручи до уваги інші прізвища у цьому рейтингу - Ліппі взагалі один з кращих тренерів останніх 20 років, Юрген Клінсман це один з найперспективніших молодих тренерів, який напевно не буде довго без роботи. І взагалі, дуже важливо відзначити, що в успіху збірних саме роль тренерів була визначальною. У випадку з Ліппі, я вважаю, що перемога на чемпіонаті світу - це більше його заслуга, ніж навіть гравців, і так само у випадку з Україною, саме від Блохіна здебільшого залежав успіх збірної.

- З іншого боку, все ж таки головний недолік цього тренерського рейтингу полягає у тому, що йдеться лише про наставників збірних, а відтак у списку немає таких людей, як Алекс Фергюсон, чи Фабіо Капелло, чи Жозе Моурінью - напевно, це дещо применшує вагу рейтингу?

- Але здається ніхто і не стверджує, що йдеться взагалі про десятку кращих тренерів світу, оскільки, ви тут абсолютно праві, є багато талановитих клубних тренерів, які мають видатні здобутки. Проте, з іншого боку, тренування клубів і збірних потребує різних підходів і навичок, це дуже різні речі у футболі. Я би наприклад не взявся стверджувати, що Моурінью обов’язково був би успішним тренером збірної. Марчело Ліппі зміг проявити себе і на клубному рівні з Ювентусом, і у збірній, але я міг би навести набагато більше прикладів, коли видатні клубні тренери не досягали успіхів зі збірними - візьміть того ж Свена Йорана Еріксона.

- Повертаючись до Олега Блохіна, він єдиний у десятці кращих з країн пострадянського простору. Взагалі тамтешні тренери потрапляють у подібні рейтинги не часто - останнім видатним тренером зі Сходу можна назвати Валерія Лобановського. У чому на вашу думку причина - що, талантів бракує?

- Я не певен щодо браку талантів, але мені просто цікаво, скільки з потенційно непоганих тренерів отримують шанс себе проявити на високому рівні. Так, клубний футбол у Східній Європі розвивається динамічно, але до нього не прикуто аж так багато уваги, і для амбітного тренера з тих країн єдиним шансом показати свої здібності на міжнародній арені залишається робота у збірній. Такі видатні постаті як Валерій Лобановський - це винятки. Я, наприклад, вважаю Лобановського і батька тотального футболу Рінуса Міхелса найвидатнішими тренерами світу останніх 20-30 років.

- Власне, Олегу Блохіну пощастило багато років грати у тренера Лобановського і мати нагоду навчитися у нього багатьом тонкощам футболу, але він, як і будь-який амбітний тренер, завжди казав, що хоче залишити у футболі власний яскравий слід. Наскільки це реально?

- Якщо Олег Блохін зможе хоча би частково піднятися до рівня впливу Лобановського і його досягнень, це буде великим успіхом. Блохін безумовно був видатним гравцем, і дуже добре, що він має здорові тренерські амбіції. У нього безумовно є потенціал, але важливо, щоби його не спіткала доля багатьох чудових тренерів. Україні дуже не пощастило з відбірковою групою на Євро-2008, і хоча вона може обійти і Францію, і Італію, Україна - не фаворит. Тож навіть якщо вона не пройде кваліфікацію, це не повинно завершитися звільненням Блохіна. Йому треба дати можливість попрацювати і розкритися повністю.