###Лакі Ідахор: Лобановський залишається для мене людиною-легендою ###

26-річний нігерієць Лакі Ідахор свого часу був першим темношкірим футболістом у складі київського "Динамо", де навіть встиг пограти у Лізі чемпіонів. Проте закріпитися в команді, де в атаці тоді сяяли Шевченко та Ребров, Ідахору не вдалося. Тож довелося пограти і в Полтаві, і в бакинському "Інтері", а у серпні Лакі запросили в "Карпати".

На зустріч із кореспондентом "ВЗ" Лакі прийшов у бежевій футболці та модних бежевих брюках з великою кількістю кишень. Футболіста прикрашала стильна зачіска з косичок та фігурних проділів. Перебуваючи у Києві, він трохи вивчив російську мову, тому нам вдалося поспілкуватися майже без допомоги перекладача.

- Нігерія далеко від нас... Як ви потрапили в Україну?

- З нігерійського клубу "Івуаньяну Нешнл" мене запросив Валерій Лобановський, який для мене залишається людиною-легендою. Саме його віра в мої сили зробила з мене справжнього футболіста. Ставши основним нападником "Динамо", я отримав серйозну травму - перелом ноги. Після тривалої перерви кілька сезонів провів у бакинському "Інтері", який тренує львів'янин Валентин Ходукін. В Україну повернувся в ролі вільного агента і підписав річний контракт з "Карпатами".

- Як вас прийняли у новій команді? Чи вдалося знайти своє місце в колективі?

- Налагодити стосунки вдалося скоро, адже я володію російською. Колись було важко - тренеру та гравцям, які не дуже добре знали англійську, доводилося все пояснювати мовою жестів. Але, здолавши мовний бар'єр, я знайшов багато друзів як у "Динамо", так і в "Ворсклі". Хочу проявити себе в новій команді, тому мрію забити гол у ворота суперників "Карпат".

- Які у вас стосунки з іншим нігерійцем, який грає у Львові, Самсоном Годвіном?

- Для мене він як брат. Ми познайомилися ще в Нігерії, коли грали за національну збірну. Жили недалеко один від одного. Коли я приїхав у "Карпати", Самсон запросив мене жити в нього. Зараз мешкаю окремо на вулиці Кубанській.

- Ви у Львові близько місяця, чи встигли ознайомитися з нашим містом, які ваші враження від нього?

- Ваше місто дуже гарне, хоча для мене трохи незвичне. Звичайно, Львів - це далеко не Київ, але почуваюся тут добре.

- Часто буваєте на батьківщині? Чи відчуваєте ностальгію за рідними місцями?

- За останній рік двічі встиг побувати вдома. Ностальгії не відчуваю - мене цілком влаштовує Україна. Звичайно ж, усе життя грати в футбол я не збираюся, але щодо подальших планів ще не визначився. Наразі я - футболіст, і найближчим часом покидати Україну не планую.

- А як справи в особистому житті?

- Я одружений. 21-річна дружина Флоріс опановує професію дизайнера, але зараз вона в академічній відпустці, оскільки у нас росте донечка Прейс - їй 1 рік і 3 місяці. Дружина навчається в Лондоні, де у нас багато родичів, які допомагають доглядати за дитиною.

- Флоріс не ображається, що ви весь час так далеко від неї?

- Звичайно ж, ні! Вона чудово розуміє, що це моя робота, і я повинен заробляти гроші.

- У вас є брати або сестри? Можливо, хтось із вашої родини так само захоплюється футболом?

- Моїй сестрі лише 12 років, а футболом захоплюється тато. У дитинстві я часто їздив з ним на матчі. У 15 років грав за шкільну збірну, а в 18 - на юніорській першості світу.

- У вас є хобі, крім футболу? Можливо, ви, як і більшість африканців, танцюєте реп?

- У вільний час люблю спілкуватися з друзями та грати в більярд. Щодо музичних уподобань, то надаю перевагу блюзу. Але на батьківщині, у колі друзів, під час вечірок не нехтую й репом.

- Більшість футболістів мають талісмани, які нібито допомагають їм перемагати. Чи маєте ви улюблену річ, яка приносить вам удачу?

- Я вірю в Бога і переконаний, що все відбувається з його волі. Ніколи не користуюся ні талісманами, ні магічними жестами - просто молюся перед грою, і мені це допомагає.